Чому рана між Україною і Польщею не гоїться? І хто в цьому зацікавлений?

Коли Україна шукає підтримки, коли вона ослаблена в кризі, коли на кону доленосні рішення, на сцену виходить

Волинська різня

Лише у 2026 році путінська пропаганда кілька разів використовувала цю тему для провокування ворожнечі і виправдання власної агресії

На річницю нападу на польську колонію Паростя російська агенція ТАС оприлюднила інтерв'ю з колишнім польським прем'єром Лешиком Міллером, де він, зокрема, каже

Українські націоналісти можуть повторити події Волинської різанини, якщо світова спільнота не змусить Київ покарати їх за скоєні злочини

Під час брифінгу на цю тему висловилась прес-секретар Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова

Цей жахливий, нелюдський, жорстокий, кривавий злочин поклав початок подальшому масовому винищенню польського населення по всій Волині

Як і тоді, сучасні укронацисти вже неодноразово продемонстрували свою спорідненість із бандерівцями минулого

Перераховані факти підтверджують актуальність завдань щодо денацифікації та демілітаризації України

Наймасштабніше інформаційна операція розпочалася після указу, яким президент Зеленський надав окремому Центру спеціальних операцій «Північ»

почесне найменування імені героїв УПА

Російські ресурси одразу виступили

Україна героїзує нацизм

Польща зазнала приниження

Українська влада свідомо образила пам'ять польських жертв

У цьому випуску WAS ми поговоримо про те, як розвивалися події на Волині, що призвели до трагічних наслідків

і як російська державна машина десятиліттями використовує болючу тему у власних інтересах

Після розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, українські і польські політики висунули взаємні територіальні претензії, які вилилися в польсько-українську війну, що завершилася перемогою Польщі

Західна Волинь опинилася під її контролем

Польща та УНР уклали варшавський договір, в якому узгодили кордон по річці Збруч, а УНР навіть отримувала військову допомогу у війні проти більшовиків

Втім, коли Польща здобула ті території, на які розраховувала, вона, виснажена війною, уклала з радянцями Ризький мир, в якому закріпився поділ українських земель

У межах Другої Речі Посполитої українці становили одну з найбільших національних меншин

При цьому польський уряд обмежував використання української мови в державній освіті, а для закріплення польського впливу безкоштовно або на пільгових умовах виділяв полякам землю на Галичині, Волині, Уполіссі, утискаючи при цьому місцевих мешканців

Частина українців відмовилася визнавати польську владу

У 1920 році ветерани створили Українську військову організацію, яка вдавалася до саботажів, експропріацій і замахів на представників польської держави

У 1929 році УВО та кілька молодіжних націоналістичних рухів утворили Організацію українських націоналістів, яка прагнула створення незалежної Соборної України і була готова до супротиву

Напередодні виборів до польського Сейму 1930 року УВО та ОУН розпочали в східній Галичині кампанію саботажу

Підпалювали маєтки польських землевласників, склади, пошкоджували залізничні колії, телеграфні лінії

Вони прагнули продемонструвати нездатність поляків контролювати регіон та водночас зірвати порозуміння між українськими партіями та польською владою

Керівництво ОУН також розраховувало, що силова відповідь держави обурить українське населення та приведе нових прихильників до підпілля

У відповідь прем'єр-міністр Польщі Юзеф Пілсудський наказав провести каральну поліцейсько-військову операцію, яку назвав пацифікацією, тобто умиротворенням

Координував її заступник міністра внутрішніх справ Броніслав Перадський, який залучив поліцію, військові частини та місцеві адміністрації

Силовики провели масові обшуки в українських селах, вилучали зброю, заарештовували підозрюваних, били мешканців, нищили майно

Побоїв зазнали понад 1300 осіб, серед них 93 дитини, понад 40 жінок було зґвалтовано, загинуло, за різними даними, від 7 до 35 осіб, було арештовано понад 1700 осіб, переважно студентів та учнів шкіл

ОУН використала репресії як підтвердження власної тези про неможливість розвитку українців в межах Польщі і відповіла нападами на польських посадовців і українців, що співпрацювали з владою

Броніслава Перадського було вбито, польський уряд здійснив нові арешти та ув'язнення

Водночас на Холмщині та Південному Підлящі стали руйнувати, закривати та переоблаштовувати православні церкви. Напруга між поляками і українцями просто дзвеніла у повітрі

Напад Німеччини та Радянського Союзу на Польщу знищив польську державну систему на Волині. Радянська влада влаштувала арешти, депортації і розстріли польських чиновників, військових, священників

Частина українського населення сприйняла падіння польської влади з радістю і підтримала радянців. Терор, звісно ж, викликав обурення серед поляків, які стали сприймати українців як співучасників радянської окупації, хоча і українці, звісно ж, підпадали під жорстки репресії

Німецький напад на СРСР спричинив хвилю масового насильства, геть знецінивши вартість людського життя

Восени 1942 року на Волині виникли перші великі збройні підрозділи, які згодом взяли назву Української повстанської армії. Очолив їх крайовий провідник Бандерівської організації українських націоналістів на північно-західних українських землях Дмитро Клячківський

У 1943 році боротьба за контроль над Волинню загострилася. У регіоні діяли німецькі окупаційні органи, радянські партизани, польське підпілля, загони Української повстанської армії, збройні відділи Тараса Бульби-Боровця, відомі як Українська народна революційна армія та збройні групи ОУН-М

На весні 1943 року значна частина українців, які служили в допоміжній поліції Гілпс Поліцай, перейшла до УПА. Тоді німецька влада стала залучати до допоміжної поліції поляків, а українці, звісно, сприйняли їх як колаборантів.

Керівництво ОУН-Б на Волині взяло курс на усунення польського населення з території, яку вважало частиною майбутньої української держави. Але чи був формальний наказ – питання, над яким історики досі дискутують.

Досі невідомо, хто безпосередньо ініціював перші антипольські акції. Нападами на села Паросля та Янова долина в лютому 1943 року керували командири УПА Василь Івахів і Іван Литвинчук, хоча неясно, діяли вони самостійно чи за наказом Дмитра Клячківського.

Кульмінацією стало 11 липня 1943 року, коли атаки охопили десятки польських населених пунктів. Всього від акцій, які в українській історіографії називають «Волинська трагедія», загинуло, за українськими оцінками, близько 30 тисяч осіб, а за польськими – близько 60.

Втім, поляки на Волині не були мовчазними жертвами. Армія Крайова направляла бійців для організації оборони польських поселень та формувала партизанські підрозділи. Виникло кілька десятків укріплених баз, серед яких – Пшебраже, Гута-Степанська, Стара Гута та інші.

Польські загони мстилися українським селам. Керівництво польського підпілля забороняло каральні дії проти цивільних, але не всі цей наказ сприймали. Напади на українське населення здійснювали також польські партизани-комуністи.

У 1944 році польські формування також провели каральні операції проти українців на Холмщині. Напади тривали навіть після завершення війни, іноді за участю представників міліції Польської Народної Республіки. Кількість українських жертв поляки оцінюють у 2-3 тисячі, а українці – у понад 10 тисяч.

Після встановлення комуністичної влади, польському суспільству під контролем Москви стали нав'язувати радянське розуміння діяльності ОУН та УПА як буржуазного націоналізму, пов'язаного з нацистами. А українців представляли спільнотою, що масово підтримувала УПА.

В офіційних повідомленнях слова «українець», «бандерівець» і «член УПА» часто опинялися в одному смисловому ряду. Цим, зокрема, виправдовували депортацію українців.

Серед цих аргументів особливо виділялося, наприклад, твердження про допомогу, яку українська громада надавала збройному підпіллю під прапором УПА. Репресіями охопили навіть населення тих територій, де загони УПА не діяли. Загалом було депортовано 140 тисяч осіб, що робить цю операцію найбільшою такого роду в Польщі.

Роман Яна Герхарда «Заграви в Бещадах» та створений за його мотивами фільм «Сержант Калень» закріплювали образ українського повстанця як жорстокого і фанатичного ворога.

Минув час. Обидві країни скинули владу Москви. У 2003 році після підготовки істориків та державних діячів у селі Павлівка на Волині президенти України Леонід Кучма та польщі Олександр Квасневський вшанували пам'ять жертв польсько-українського конфлікту, проголосивши спільну заяву про примирення і принцип «Вибачаємо і просимо вибачення».

Хороший момент нагадати вам про наше прохання щодо підтримки каналу. Долучайтеся до монобази або інших способів відправити нам донат.

Втім, позиція польщі щодо ОУН і УПА залишалася жорсткою, а питання волинської трагедії – болючим.

Отже, готуючи майбутню війну з Україною, Москва активізувалася.

У квітні 2010 року проросійський народний депутат Вадим Колесніченко влаштував провокацію, організувавши в українському домі виставку «Волинська різанина – польські та єврейські жертви ОУН-УПА».

Основний мотив українські націоналісти – одвічні злочинці. Це був пробний запуск пропаганди, і він, на жаль, не був різко відкинутий українською державою і суспільством.

Мабуть, у ФСБ були задоволені.

У справжню атаку Росія пішла на 70-ту річницю трагедії у 2013 році.

148 депутатів Верховної Ради України від партії регіонів і Комуністичної партії за командою з Москви звернулися до польського Сейму із закликом визнати події геноцидом, вказавши на зростання в Україні ксенофобії та неонацизму. Деякі польські організації підтримали це звернення.

Після революції гідності та початку російсько-української війни кремлівська пропаганда ще більше активізувала тему Волинської трагедії для дискредитації української влади та погіршення її відносин з поляками.

Зокрема, білоруський проросійський активіст Олександр Усовський за московські гроші разом з місцевими радикалами організував у Польщі антиукраїнські акції.

У серпні 2014 року, ймовірно, члени польської проросійської організації «Фаланга» пошкодили пам'ятник на українському військовому кладовищі у Грушовичах, залишивши напис «Смерть катам Волині і Донбасу».

У 2016 році польський Сейм таки визнав Волинську трагедію геноцидом. Російська пропаганда і польський рух «Зміна» роздували це як могли.

Наступне загострення виникло після демонтажу поляками пам'ятника героям УПА у Грушовичах біля Перемишля, у відповідь на що українська влада відкликала дозволи на пошукові та ексгумаційні роботи на своїй території.

Російські та проросійські ресурси поширювали тези, що Україна приховує кількість убитих, утримує останки польських жертв як політичних заручників.

Після початку повномасштабного вторгнення російська пропаганда намагалася зірвати польську підтримку України.

Особливо виразна скоординована атака відбулася у квітні 2022 року, коли з'явилися докази російських звірств у Бучі.

Тоді прокремлівські медіа почали активно поширювати тему Волинської трагедії, зокрема, представляючи російське вторгнення як відплату Україні.

У 2023-му Марія Захарова закликала Польщу заради пам'яті загиблих припинити підтримувати Україну.

Голова Держдуми В'ячеслав Володін заявив, що Польща, передаючи Україні зброю, зраджує жертв Волині та підтримує нацизм.

Головним польським антиукраїнським активістом виступив Grzegorz Braun, очільник партії Конфедерація Корони Польської, який активно лив бензин для розпалювання ворожнечі.

Ну а про події 2026-го року ви вже знаєте. А тепер ми хочемо спитати, як ви особисто оцінюєте роль Москви у створенні напруження щодо Волинської трагедії? Чи вона дійсно ключова? Напишіть, будь ласка, в коментарях!