Україна та її частини багато разів входили до складу великих держав та імперій.
Download transcript (.vtt)
0:00
0:06
0:10
0:15
0:20
0:24
0:29
0:34
0:40
0:45
0:47
0:53
0:57
1:01
1:05
1:06
1:12
1:17
1:22
1:28
1:32
1:36
1:41
1:45
1:50
1:55
2:01
2:06
2:11
2:16
2:21
2:23
2:28
2:35
2:41
2:44
2:49
2:55
3:00
3:03
3:07
3:13
3:18
3:23
3:26
3:30
3:33
3:37
3:42
3:47
3:53
3:57
4:01
4:06
4:12
4:16
4:21
4:24
4:28
4:33
4:37
4:42
4:47
4:51
4:55
5:00
5:06
5:13
5:17
5:23
5:28
5:31
5:35
5:41
5:44
5:49
5:52
5:57
6:02
6:05
6:09
6:15
6:18
6:25
6:31
6:36
6:41
6:44
6:46
6:52
6:57
6:59
7:05
7:09
7:13
7:17
7:20
7:26
7:31
7:35
7:41
7:46
7:53
7:56
8:00
8:03
8:09
8:14
8:19
8:22
8:25
8:27
8:32
8:37
8:39
8:43
8:46
8:52
8:54
8:59
9:04
9:06
9:11
9:14
9:21
9:26
9:30
9:37
9:42
9:47
9:51
9:56
10:02
10:08
10:13
10:19
10:23
10:28
10:32
10:36
10:39
10:44
10:48
10:53
10:59
11:02
11:06
11:11
11:17
11:20
11:24
11:28
11:33
11:37
11:42
11:47
11:51
11:56
12:00
12:05
12:11
12:17
12:19
12:24
12:29
12:35
12:39
12:41
12:46
12:50
12:57
13:01
13:05
13:09
13:14
13:20
13:24
13:28
13:34
13:38
13:44
13:46
13:49
13:54
13:59
14:04
14:10
14:15
14:21
14:25
Але часто бувало, що ті, хто намагалися загарбати наші ресурси, людей і
стратегічне положення, потім втрачали не лише землі, але й власну стійкість.
Понад тисячу років утворення, які вже можуть вважатися державами у більш-менш
сучасному розумінні, включали українські землі до своїх територій.
Але майже щоразу український чинник провокував процеси, які ці держави
послаблювали, розколювали або навіть добивали.
У цьому випуску WAS ми згадаємо найпотужніші удари, котрі завдавали українці
та наші предки великим країнам та імперіям, які загарбували чи хитрістю
отримували наші землі.
Інколи такі удари були вирішальними, в інших випадках просто достатньо болючими.
Колись українці були лідерами, а деколи тільки союзниками.
Втім, тенденцію простежити цікаво.
Поїхали!
У
дев'ятому-десятому
століттях тюркська держава Хозарський Каганат
контролювала величезний простір між Волгою, Кавказом, Каспійським і Азовським
морями. Через її територію проходили торговельні маршрути між Північною Європою,
Причорномор'ям, Кавказом і Мусульманським Сходом.
Хозарським правителям платили данину окремі східнославянські племена.
Водночас посилювалася Русь із центром у Києві, і це створило конфлікт за
контроль над землями та торговельними шляхами.
Князь Святослав Ігорович почав свій наступ на схід із підкорення племенів
Ятичів, а далі руське військо вдарило безпосередньо по хозарських володіннях.
Повість «Временних літ» повідомляє про перемогу князя над хозарами та захоплення
фортеці Саркел, яка контролювала західні райони Каганату.
В арабських джерелах йдеться про подальше руйнування русами міст Семендер та
Ітіль. Останнє було столицею держави та великим міжнародним торговельним
центром. І його втрата призвела до того, що Каганат позбувся головного джерела
доходів – транзиту товарів.
Історія хозарського Каганату фактично добігла кінця.
Остаточно зруйнував цю державу князь Володимир.
З моменту захоплення монгольськими військами, руські князівства опинилися в
залежності від Золотої Орди.
Мусили визнавати владу ханів, отримувати у них право на князювання та сплачувати
данину. Але у 14-му столітті Орда почала слабнути через внутрішню боротьбу.
Після смерті хана Бердібека за приблизно два десятиліття на престолі змінилися
десятки претендентів.
Цим скористалося велике князівство литовське, яке вже контролювало значну
частину колишніх руських князівств і панувало над численним руським населенням.
Великий князь литовський Ольгерд здійснив похід на південь і розбив ординські
сили в битві на Синіх Водах, тобто, скоріш за все, поблизу річки Синюхи на
нинішній Кіровоградщині.
Київ увійшов до князівства, водночас ординський контроль над регіоном різко
послабився.
Загалом процес руйнації Монгольської імперії тривав понад століття.
І руські князі та воїни українських земель брали у цьому активну участь.
Втім, не як самостійна сила, а під проводом великого князівства литовського.
На початку XVII століття Річ Посполита була однією з найбільших держав Європи.
Її населення сягало 12 мільйонів осіб.
Значну частину з них складали русини-українці, що мешкали в Київському,
Брацлавському, Чернігівському, Волинському та інших воєводствах.
Конфлікт між козацтвом і центральною польською владою наростав десятиліттями.
Варшавський уряд обмежував чисельність реєстрових козаків, намагався
підпорядкувати Запорозьку Січ і підтримував повернення селян та нереєстрових
козаків під владу землевласників.
Треба також врахувати суперечності між поляками-католиками і українцями
православними. Отже, гетьман Богдан Хмельницький розпочав повстання.
До козацького війська масово долучилися селяни та міщани.
Союз із Кримським ханством забезпечив армію легкою кіннотою.
Перемоги біля урочища «Жовті води» та міста Корсунь знищили основні польські
сили, що діяли на території України.
Наступного удару польська армія зазнала біля села Пилявці.
Українське військо налічувало близько ста тисяч осіб, плюс три-чотири тисячі
татар. Проти них поляки виставили близько 32 тисяч шляхтичів та восьми тисяч
найманців. Після перемоги козацькі війська просунулися до Львова і Замостя.
За кілька місяців Річ Посполита остаточно втратила контроль на значній частині
України. Зборівська угода, підписана гетьманом Хмельницьким та королем Яном ІІ
Казимиром, встановлювала козацьку адміністрацію в Київському, Брацлавському та
Чернігівському воєводствах.
Українці отримали автономію, але війна продовжилася.
Хмельницький домовився з московським царством про військово-політичну співпрацю,
і Москва вступила у війну з Річчю Посполитою.
Наступ московських і козацьких військ створив масштабну кризу на всій східній
частині польської держави.
Тим часом, до речі Посполитої, вторглися шведські війська.
Ці війни спричинили величезні демографічні та економічні втрати.
Населення скоротилося на кілька мільйонів осіб.
Після цих подій Річ Посполита існувала ще понад століття.
Але вона слабшала, аж поки її не поділили держави між Російською імперією,
Прусією та монархією Габсбургів.
І саме Хмельниччина стала початком глибокої кризи, яка до цього і призвела.
На момент початку Першої світової
війни українці вже мали політичні партії, громадські організації, пресу і
сформульовані вимоги автономії та прагнення самостійності.
Кирило-Мефодіївське братство, українські культурно-політичні об'єднання
інтелігенції,
так звані громади, що діяли в Києві та інших містах із 1860-х років,
Революційна Українська партія та інші організації підготували покоління
політиків і громадських діячів.
Велика війна перетворила українські землі на масштабний театр бойових дій між
Російською та Австро-Угорською імперіями.
Українці були мобілізовані до армій обох держав.
Близько трьох з половиною мільйонів українців служили в російській армії,
близько чверті мільйона – в Австро-Угорській.
Кількість загиблих українців оцінюють приблизно у 500 тисяч.
На австрійському боці виник перший у 20-му столітті український національний
добровольчий підрозділ – легіон українських січових стрільців.
На заклик українських організацій зголосилися близько 28 тисяч добровольців.
Австрійське командування для початку прийняло 2,5 тисячі осіб.
Через легіон до завершення війни пройшло понад 9 тисяч військовослужбовців.
Війна виснажила Російську імперію.
Почалась політична, військова та економічна криза.
Імператор Ніколай ІІ зрікся престолу.
А український рух почав демонтаж російської влади на території України.
У Києві створили Українську Центральну Раду, яка спочатку вимагала автономії у
Федеративній Росії. Але після більшовицького перевороту в Петрограді проголосила
Українську Народну Республіку.
Паралельний процес відбувався в Австро-Угорщині.
У Львові створили Українську Національну Раду.
Коли влада монархії захиталася, українські військові зайняли ключові урядові
установи, припинивши майже півторасторічне австрійське правління у Східній
Галичині.
Отже, українці безпосередньо долучилися до демонтажу російської та
австро-угорської імперій.
Втім, контроль над Україною мав для будь-якого російського державного
проєкту стратегічне значення.
Українська територія давала зерно, вугілля Донбасу, працювала металургія,
чорноморські порти, залізничні вузли, можна було мобілізувати мільйони
військовослужбовців.
Саме тому і більшовицькі, і білогвардійські сили спрямовували значні ресурси на
завоювання України.
Українські держави програли серію воєн 1918-21 років.
Більшовики змогли повернути значну частину колишніх імперських територій.
Але змушені були замість унітарної Росії створити Союз Радянських Соціалістичних
Республік, де Україна хоча б формально визнавалася країною-засновницею.
Територія України стала одним із головних театрів і Другої світової війни.
Після нападу Третього Райху на СРСР німецькі війська протягом кількох місяців
захопили більшість території Української РСР.
При цьому українці становили величезну частину радянського військового ресурсу.
Через радянські збройні сили пройшли приблизно 6-7 мільйонів мешканців у РСР.
Тобто близько 23% загального особового складу в період німецько-радянської
війни. Українці служили і у військах інших держав антигітлерівської
коаліції. Близько 120 тисяч у польських формуваннях, до 80 тисяч у
Збройних силах США, до 45 тисяч – Канади.
Десятки і сотні тисяч осіб були залучені до радянського та українського
націоналістичного підпілля.
Радянські війська завершили витіснення німецьких сил за сучасні кордони України
восени 1944 року.
Частини, значною мірою поповнені мобілізованими в Україні, продовжили наступ
через Центральну Європу до Берліна.
Загальні прямі людські втрати населення України у війні оцінюють у понад 8
мільйонів осіб. Було зруйновано або пошкоджено понад 700 міст і містечок та
приблизно 28 тисяч сіл.
Втім, Третій Райх було знищено міжнародною коаліцією.
Українці були другою за чисельністю нацією, що сприяла падінню цієї жорстокої
імперії. У 60-70 роки ХХ століття в
Україні сформувався
дисидентський рух.
Було створено українську гельсінську групу, яка системно боролася за права
людини. Втім, радянська влада швидко заарештувала і відправила до таборів
більшість активних учасників об'єднання.
Новий етап протистояння почався після Чорнобильської катастрофи.
Спроби радянської влади приховувати масштаби аварії підірвали довіру великої
кількості українців до московських керівників.
Потужним ударом по системі стали шахтарські страйки на Донбасі, коли протести
охопили 203 із 286 шахт України.
Спочатку вимоги стосувалися зарплати та умов праці, але згодом з'явилися
політичні гасла. Того ж року виник народний рух України за перебудову, який
став рупором ідей щодо відродження української культури, вшанування героїв та,
зрештою, самостійності.
Далі Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний
суверенітет. Україна заявила право на власні збройні сили, фінансову систему та
зовнішні відносини. Радянський Союз почав втрачати реальну владу над другою за
населенням Союзною Республікою.
Продовжимо. Щойно нагадаємо вам.
Будь ласка, долучайтеся до фінансової підтримки нашого каналу на Монобазі, де ми
пропонуємо цікаві фішки або в інший зручний спосіб.
Реквізити в описі. Важливо зауважити, що ними вже скористалися ці чудові люди.
А що було
далі?
Ситуацію докорінно змінив провал перевороту в Москві.
Після цієї поразки реакційних сил, український парламент проголосував за акт
проголошення незалежності та призначив референдум на його підтвердження.
Плебісцит провели в усіх 27 адміністративних одиницях України.
Взяли участь 84% громадян.
Незалежність підтримали понад 90% учасників голосування.
Важливо, що це рішення набрало більшість у кожному регіоні, включаючи Крим і
Севастополь. Це до того, що російська пропаганда любила наголошувати, що Крим не
спитали. Спитали.
І він чітко відповів.
Виявилося, що після референдуму збереження СРСР втратило всякий сенс.
Президент України Леонід Кравчук, президент Росії Борис Єльцин і голова
Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич зустрілися в Біловезькій пущі, де
підписали угоду, яка зафіксувала, що СРСР припиняє існування.
Імперія була зруйнована, і Україна зіграла в цьому ключову роль.
Як гадаєте, чи вдасться Україні завдати нищівного удару нинішній Росії, яка
намагається повернути собі імперські амбіції?
Напишіть вашу думку, будь ласка, в коментарях.