Ця невизнана ніким псевдокраїна займає площу всього 4200 квадратних кілометрів,
Download transcript (.vtt)
0:00
0:07
0:12
0:15
0:22
0:28
0:34
0:38
0:42
0:54
0:57
1:01
1:07
1:12
1:16
1:20
1:24
1:30
1:34
1:40
1:45
1:49
1:54
2:01
2:07
2:13
2:17
2:21
2:26
2:31
2:39
2:42
2:47
2:51
2:55
2:59
3:03
3:08
3:12
3:14
3:19
3:22
3:27
3:30
3:34
3:38
3:40
3:42
3:48
3:52
3:56
4:01
4:05
4:09
4:11
4:15
4:19
4:22
4:24
4:26
4:29
4:31
4:33
4:37
4:43
4:47
4:49
4:54
5:04
5:09
5:18
5:27
5:34
5:41
5:47
5:54
5:58
6:01
6:05
6:07
6:12
6:18
6:23
6:28
6:33
6:39
6:46
6:50
6:54
6:57
7:01
7:05
7:09
7:13
7:15
7:19
7:22
7:25
7:28
7:32
7:36
7:43
7:47
7:49
7:53
7:57
7:59
8:03
8:06
8:08
8:11
8:15
8:21
8:23
8:28
8:33
8:36
8:38
8:41
8:45
8:50
8:54
8:58
9:01
9:04
9:08
9:13
9:16
9:19
9:23
9:26
9:32
9:35
9:39
9:43
9:48
9:51
9:55
10:00
10:04
10:08
10:13
10:17
10:20
10:22
10:24
10:29
10:33
10:38
10:42
10:47
10:52
10:56
11:00
11:06
11:08
11:13
11:16
11:22
11:27
11:31
11:36
11:38
11:41
11:47
11:51
11:55
11:58
12:00
12:03
12:05
12:08
12:10
12:15
12:17
12:19
12:24
12:27
12:32
12:37
12:40
12:43
12:45
12:50
12:56
13:01
13:06
13:16
13:22
13:27
13:34
13:39
13:42
13:50
13:55
14:00
14:04
14:09
14:15
14:21
14:26
14:32
що у вісім разів менше за Одеську область і втричі за Закарпатську.
На цій території проживає менше за півмільйона людей.
Але невеликий контрольований Росією анклав постійно з'являється в новинах як загроза Україні,
змушуючи київське військове і політичне керівництво відволікати ресурси на ще один напрямок.
У цьому випуску WAS мова піде про так звану Придністровську Молдавську Республіку.
Чому вона взагалі виникла, хто і для чого її підтримує,
які дуже цікаві персони воювали на боці сепаратистів,
та чи насправді це утворення загрожує Україні.
Придністров'я – це історичний регіон на лівому березі Дністра,
що з погляду міжнародного права належить Республіці Молдова.
Умовно цей край ділиться на північну, подільську та південну степову частини.
До кінця XVIII століття подільське Придністров'я, населене переважно українцями,
по черзі належало Великому князівству Литовському, Речі Посполитій,
Козацькій Гетьманщині та Російській імперії.
Степове входило до Золотої Орди, Кримського ханства та Османської імперії.
Після російсько-турецької війни все Придністров'я потрапило до складу Російської імперії,
де стало частиною Херсонської губернії.
Цю територію заселяли болгари, українці, євреї, німці, вірмени, греки та молдавани.
Але імперський уряд, прагнучи укріпити свій вплив в регіоні,
всіляко заохочував переїздити туди етнічних росіян.
Командувачем тутешніми військами імператриця Єкатеріна ІІ призначила полководця
Він заснував місто Тирасполь, нинішню так звану столицю Придністров'я.
Під час перших визвольних змагань на Придністров'я претендувала Українська Народна Республіка.
Цей регіон став однією з цілей другого зимового походу армії УНР.
Тут діяла бесарабська група отамана Андрія Гулия-Гуленка.
Бійці дійшли до околиць Тирасполя.
У 1924 році нинішню Молдову розділили між двома країнами.
Бесарабія відійшла до Румунії, а Придністров'я – до Радянського Союзу.
У 40-му році СРСР відібрав Бесарабію у Румунії і створив Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку.
Придністров'я увійшло до її складу.
Під час існування Союзу національне питання тут не піднімалося.
Після Другої світової війни в Придністров'ї збудували чимало заводів.
Переважно їхніми працівниками ставали приїжджі з Росії,
частка яких зросла у понад два рази і перевищила третину населення.
Цим Придністровський регіон відрізнявся від іншої Молдови,
і це заклало підвалини подальших подій.
В останні роки існування СРСР Молдова, як і інші республіки,
активно прагнула незалежності.
Утім, у Придністров'ї, де молдавани становили лише 40% населення,
панували зовсім інші настрої.
У Тирасполі організували так звану Об'єднану Раду Трудових Колективів.
Вона вимагала зберегти права російської мови,
а згодом ініціювали референдум про створення Придністровської,
Молдавської, Радянської соціалістичної республіки.
Обрали також президента.
Ним став росіянин Ігор Смірнов,
директор Тираспольського заводу, електромаш і палкий комуніст.
У серпні 1991 року Смірнов підтримав Пуч в Москві.
Після його поразки Придністров'я проголосило незалежність,
залишивши на своїй території дію законів СРСР.
За два дні вже Молдова заявила про створення власної держави,
офіційно поширивши свою владу на територію Придністров'я.
У відповідь Смірнов та його оточення
за підтримки дислокованої в Тирасполі радянської 14-ї армії
почали формувати свої Республіканську гвардію
та Чорноморське козацьке військо.
Зі складів радянської армії
сепаратистам потайки передали
до 20 тисяч одиниць стрілецької зброї,
кілька артилерійських гармат,
бронетехніку, боєприпаси.
Воєнний конфлікт ставав неминучим.
Перша збройна сутичка відбулася 13 грудня 1991 року.
Скориставшись млявою реакцією молдовських силовиків,
до весни 1992 року
придністровські сепаратисти взяли під контроль лівий берег Дністра.
Наприкінці весни, на початку літа, відбулися активні бойові дії між Молдовою та Придністровською Молдавською Республікою, скорочено ПМР.
Біля Дубосар тривали перестрілки із застосуванням артилерії.
Кульмінацією конфлікту стала битва за місто Бендери, у якій сепаратисти застосували танки, отримані від 14-ї армії.
За кілька тижнів наступ Сил безпеки Молдови було зупинено збройними формуваннями сепаратистів за підтримки російських військ.
На підтримку, як вони казали, придністровських братів приїхало декілька сотень добровольців з Росії.
Серед них був і 22-річний Ігор Гіркін, зараз міжнародний злочинець і терорист.
Також на стороні сепаратистів воювали приблизно півтори сотні українських добровольців.
Переважно це були члени організації Українська народна самооборона, зокрема Андрій Шкіль і Дмитро Корчинський.
Там були і романтичні міркування, і певні практичні.
По-перше, потрібен був досвід війни.
По-друге, все-таки більшість населення Придністров'я – це українці.
По-третє, тоді розвалювався СРСР.
Думали, що можна створити з Придністров'я звільнену територію, розбійницьку,
вільну від бюрократичного впливу і України, і Молдови, і само собою Російської Федерації.
Та пробувати там робити такий собі цікавий, збройний, романтичний анклав.
Здійснювати різноманітні соціальні експерименти.
Проте українські політики позицію унсовців не розділяли.
Коли влітку 1992 року Молдову відвідав В'ячеслав Чорновіл, він заявив,
Вся Україна підтримує Молдаван, а Придністровці – це сепаратисти та негідники.
Сподіваємося, вся глядацька аудиторія підтримує WAS,
а ще ми закликаємо вас долучатися до монобази та інших зручних способів
зробити фінансовий внесок у наш розвиток.
Користувачі монобази, зокрема, першими дізнаються про тему відео,
голосують, визначаючи напрямки нашої подальшої роботи,
отримують рекомендації щодо книжок по темах.
Командувачем 14-ї армії Москва призначила російського генерала
Олександра Лєбідя.
Через тиждень російські артилеристи завдали потужного удару
по з'єднаннях молдавських військ біля Бендер.
Міжнародної підтримки Молдова не мала,
а її власні збройні сили були вкрай слабкі.
Отже, президенти Росії та Молдови підписали угоду
щодо врегулювання збройного конфлікту в Придністровському регіоні.
ПМР, нехай і невизнана, остаточно стала реальністю.
Терасполь і досі зберігає зовнішню незалежність від Кишиніва,
але орієнтується на Росію,
а та використовує анклав для тиску на Молдову.
Наприклад, у 2000-ні роки Газпром постачав газ до ПМР,
а рахунки за нього нацелав Молдові,
яка втім відмовляється за ними платити.
Декілька разів влада ПМР зверталася до Москви
з проханням про приєднання.
2006-го навіть влаштували так званий референдум,
на якому ідея здобула підтримку понад 97%.
Але Кремль не поспішає визнавати чи приєднувати ПМР.
Статус республіки обумовив її перетворення
на потужний контрабандний хаб під контролем місцевих еліт,
в тому числі нинішнього президента Вадима Красносельського.
У Придністров'ї концентруються у вигляді різних схем
величезні обсяги сигарет.
Ці сигарети на квазизаконних підставах
імпортувалися до регіонів Лівобережжя Республіки Молдова,
а звідти, за фальшивими документами, вони потрапляли до Європи.
Є ще спирт, який дном річки Дністер перекачувався в Україну.
Ось усі ці 20 років жодного конфлікту не було,
була лише величезна міжнародна злочинна операція
зі збагачення корумпованих еліт та організованої злочинності.
І для того, щоб вирішити Придністровський конфлікт,
спочатку потрібно вирішити його економічну складову.
Нищевного удару по Придністровській контрабанді
завдало повномасштабне вторгнення Росії в Україну,
після чого Київ повністю заблокував кордон з ПМР,
а молдовська влада посилила митний контроль.
Обсяг контрабандних потоків різко впав разом зі статками місцевих еліт.
Через це можна зробити парадоксальний висновок,
що влада ПМР була і є проти війни з Україною,
бо це перешкоджає її незаконному збагаченню.
В інформаційному полі ПМР домінуючою є російська пропаганда.
Телебачення, радіо та преса повністю контролюються
місцевою адміністрацією та медіахолдингом «Шериф».
Також під контролем Росії низка потужних радіопередавачів у Придністров'ї,
як от у селищі Маяк на кордоні з Одеською областю.
Їх використовують для трансляції пропаганди не лише на регіон,
а й на прилеглі території України та Молдови.
Медіа ПМР активно ретранслюють наративи російських федеральних каналів.
Зокрема, розповідають про українську загрозу,
русофобію молдовської влади,
про молдавську блокаду ПМР
та дискредитують молдовські євроінтеграційні процеси.
Ця пропаганда використовує історичних постатей та події,
аби збудувати наратив про особливий зв'язок регіону з Росією.
Суворов постає як визволитель, непереможний полководець,
військовий покровитель і головний символ російської присутності на Дністрі.
Екатеріну ІІ подають як імператрицю, яка освоювала ці землі.
Імперську лінію продовжує побєдобєсія з парадами,
георгіївськими стрічками та образом Червоної армії-визволительки.
Розвивається також культ захисників Придністров'я 1992 року,
яких зображують рятівниками краю.
Все це приправлено православ'ям Московського патріархату.
Водночас радянська символіка та пам'ятники Леніну
підтримують образ ПМР як спадкоємиці радянського порядку.
Звісно, система не працювала б без присутності російських військ у Придністров'ї.
А це близько трьох тисяч осіб у двох мотострілецьких батальйонах.
Офіційно їхнє завдання – охороняти військові склади в селі Колбасна,
одні з найбільших у Східній Європі.
Плюс три-чотири сотні так званих миротворців
мають запобігати ескалації молдовсько-придністровського конфлікту.
У Збройних силах ПМР на папері числиться до семи тисяч осіб,
півтора десятки танків Т-64 і Т-72,
понад 90 старих артилерійських гармат,
до ста одиниць бронетехніки,
чотири вертольоти Мі-24 та Мі-8,
кілька установок ГРАД.
Наявність російських військ у Придністров'ї
з початком російсько-української війни
перетворила цей регіон на небезпечний для всього півдня України.
А на початку повномасштабної війни
українське командування серйозно зважало
на можливість збройних провокацій з боку ПМР.
Проте насправді боєздатність цих військ мізерна.
Російські підрозділи в ПМР вже понад 10 років ізольовані від Росії,
адже у 2014 році Україна заборонила використовувати свою територію
для ротації цього контингенту.
Військовим доводиться приховано добиратись до ПМР
літаком через Кишинів.
Нерідко їх затримують молдовські прикордонники та депортують.
В армії ПМР на озброєнні ще радянська техніка переважно в незадовільному технічному стані,
а самі військові геть не вмотивовані битися з підготовленими силами України.
Отже, Москва не наважується використовувати свої придністровські сили проти України.
25 квітня 2022 року ФСБ здійснило провокацію, щоб втягнути ПМР в війну з Україною.
Пролунали вибухи в Тирасполі біля будівлі тамтешнього Міністерства державної безпеки
та на території радіоцентру у селищі Маяк на кордоні з Одеською областю.
Очільник ПМР Вадим Красносельський тоді очікувано заявив, що сліди цих нападів ведуть в Україну.
Проте практичних кроків ним здійснено не було.
А от населення ПМР сприйняло це як початок війни,
і на молдовському кордоні вишукувалися довжелезні черги автомобілів з людьми, які прагнули залишити Придністров'я.
Це найкраща ілюстрація настроїв всередині невизнаної республіки.
Воювати за неї її населення не збирається.
Втім, Придністров'я все ще залишається фактором впливу на Молдову.
Слабкість останньої і небажання Європи поглиблювати конфлікт з Росією
призвели до відсутності конкретних дій щодо ліквідації цього російського анклаву.
Москва ігнорує заклики щодо виведення військ і жодних наслідків не відчуває.
Попри це, ізоляція ПМР внаслідок війни дає свої плоди.
Від початку війни в Україні більшість людей із цього регіону отримали молдовське громадянство,
тому що почувалися безпечніше, маючи громадянство Республіки Молдова, а не громадянство Росії.